Виконати наказ командира нереально: як діяти для уникнення покарання

Ситуація на фронті може різко змінюватися через активні бойові дії, тож не завжди у військового є можливість виконати наказ командира. Та варто знати, що відкрита відмова та приховане ігнорування вказівок командира мають різну юридичну кваліфікацію, а отже й абсолютно різне покарання. Правознавці пояснили, як військовому легально уточнити завдання, уникнути звинувачень у непокорі та правильно доповісти керівництву про об'єктивну неможливість вчасно виконати бойове розпорядження.

Таке пояснення надали юристи правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип", передає Новини.LIVE.

Відмінність між непокорою та невиконанням

В українському кримінальному законодавстві існує чітке розмежування між двома формами порушення військової дисципліни — непокорою та невиконанням наказу командира. Головна відмінність полягає у наявності публічного демаршу.

Непокора трактується як відкрита, демонстративна заява підлеглого про небажання підкорятися керівництву або інше умисне саботування вказівок. Натомість звичайне невиконання наказу характеризується відсутністю відкритої відмови чи показових дій, які б свідчили про явний спротив бійця.

При цьому стаття 403 Кримінального кодексу України встановлює сувору умову для притягнення до відповідальності саме за невиконання наказу — це обов'язкове настання через такі дії тяжких наслідків. Для кваліфікації злочину як непокори наявність таких наслідків не вимагається.

Коли боєць має право на відмову від злочинного наказу

Ігнорувати розпорядження командира без ризику кримінального переслідування військовослужбовець може лише в одному винятковому випадку. Відмова вважатиметься абсолютно законною виключно тоді, коли поставлене керівництвом завдання є явно злочинним.

Злочинний характер такого наказу має бути абсолютно очевидним для підлеглого і не викликати в нього жодних обґрунтованих сумнівів. У всіх інших ситуаціях наказ підлягає виконанню.

Алгоритм дій у разі неможливості виконати завдання

Якщо ж військовий просто не зрозумів поставленого завдання або має об'єктивні перешкоди для його реалізації, закон надає йому право офіційно звернутися до командира за додатковими уточненнями. Статут зобов'язує військового обов'язково доповідати як особі, що віддала наказ, так і своєму безпосередньому начальнику про статус виконання чи невиконання доручення.

У разі неможливості виконати завдання вчасно або в повному обсязі, боєць мусить негайно проінформувати про це командування, детально вказавши причини затримки чи зриву.

Під час такої доповіді критично важливо чітко наголосити, що військовослужбовець не відмовляється виконувати сам наказ і не відмовляється проходити подальшу військову службу, а лише констатує поточні перешкоди.

Окрім того, Новини.LIVE повідомляли, що закон не передбачає покарання для військовослужбовців за майно, техніку чи зброю, втрачені безпосередньо під час виконання бойових завдань. Водночас недбале ставлення та порушення правил зберігання військового майна є кримінальним правопорушенням, за яке загрожує до п'яти років позбавлення волі.

Аби уникнути безпідставних звинувачень та законно списати штатно закріплене озброєння з балансу військової частини, бійцю необхідно дотримуватися встановленого юридичного алгоритму. Юристи пояснили, що робити бійцям та як  зібрати всі можливі документальні свідчення з місця подій, що підтверджують факт втрати майна саме в бою.